Сімейне право

Сімейне право регулює правові відносини всередині сім’ї. Зокрема, воно визначає всі правила, що регулюють роздільне проживання подружжя, розлучення, батьківські домовленості, опікунство над дітьми, виплату аліментів і поділ майна.

Розуміння цих правил, які часто бувають дуже складними, необхідне для того, щоб жінки, які постраждали від домашнього насильства, змогли відновити контроль над своїм життям.

Роздільне проживання й розлучення

Роздільне проживання (розставання) означає, що подружжя вирішує припинити спільне життя. Воно не вимагає офіційного судового рішення, але для врегулювання певних аспектів усе ж можна звернутися до суду.

Розлучення, з іншого боку, означає, що суд офіційно розриває шлюб. Подружжя має вжити юридичних заходів, щоб зробити це офіційно.

Аліменти на колишнього чоловіка або дружину — це сума грошей, яку чоловік або дружина виплачує своєму колишньому партнеру або партнерці після розставання або розлучення, щоб допомогти йому або їй задовольнити його або її потреби. Чи має чоловік або дружина право на аліменти, а також їхній розмір визначає суддя.

Тільки офіційно одружене подружжя може претендувати на аліменти на колишнього чоловіка або дружину. Це не стосується фактичного подружжя в разі розставання.

У Квебеку всі батьки зобов’язані фінансово підтримувати своїх дітей. У разі розставання або розлучення діти повинні мати можливість продовжувати користуватися доходами обох батьків. Тож батьки несуть відповідальність за узгодження розміру аліментів на дитину.

Аліменти на дитину — це гроші, які один із батьків виплачує іншому, щоб допомогти утримувати своїх дітей. Той із батьків, хто не має опіки, завжди платить аліменти іншому з батьків, навіть якщо цей другий має вищий дохід. У випадку спільної опіки, один із батьків також може бути зобов’язаний платити аліменти.

Коли пара розстається або розлучається, одним із найважливіших кроків є домовленість про поділ майна. У Квебеку поділ майна між подружжям, яке перебуває в шлюбі або цивільному союзі, залежить від того, чи належить воно до набутого сімейного майна, чи ситуацію визначає режим майнових відносин між подружжям.

Правила, що регулюють поділ набутого сімейного майна й режим майнових відносин між подружжям, стосуються пар, які перебувають у шлюбі або цивільному союзі. Для пар, які перебувають у цивільному союзі, використовується термін «майновий режим цивільного союзу», а не «режим майнових відносин між подружжям».

Ці правила не поширюються на фактичне подружжя, яке живе у вільному шлюбі. У цьому випадку відсутня нормативна база щодо поділу майна в разі розставання: кожна особа розпоряджається своїм майном самостійно.

Набуте сімейне майно

Перелік активів, що належать до набутого сімейного майна, установлений законом. До нього відносяться:

  • житло сім’ї (будинок, шале, квартира тощо);
  • предмети, що знаходяться в цьому житлі (меблі, побутова техніка, електроніка, витвори мистецтва тощо)
  • транспортні засоби, якими користується сім’я;
  • гроші, накопичені за пенсійною програмою під час шлюбу (REER, пенсійний фонд);
  • заробіток, зареєстрований у Пенсійному плані Квебеку (QPP) під час шлюбу.

У разі юридичного роздільного проживання подружжя, розлучення або розірвання цивільного союзу вартість активів, що належать до набутого сімейного майна, зазвичай ділиться порівну між подружжям.

Особа, яка винна іншій особі певну суму, може сплатити свою частку або шляхом переказу грошей, або шляхом передачі права власності на актив чи сукупність активів.

Деякі з перелічених вище активів можуть бути виключені зі складу набутого сімейного майна. Це стосується, зокрема, успадкованого або подарованого майна.

Режим майнових відносин між подружжям

Усі активи, яких немає в переліку набутого сімейного майна, автоматично переходять у режим майнових відносин між подружжям. Ось кілька прикладів:

  • банківські рахунки;
  • гроші, накопичені під час шлюбу;
  • дохідна нерухомість і орендна плата;
  • вклади (крім REER та пенсійних програм);
  • активи, які не використовуються сім’єю;
  • особисті борги й кредити.

У разі розлучення вартість або право власності на ці активи розподіляється відповідно до режиму майнових відносин між подружжям.

У Квебеку існує 3 основні режими майнових відносин між подружжям:

  • Спільність майна — це режим майнових відносин між подружжям для тих, хто одружився до 1 липня 1970 року.
  • Спільність набутого майна — режим майнових відносин між подружжям для тих, хто одружився 1 липня 1970 року або пізніше.
  • Роздільність майна.

Режим спільності набутого майна подружжя автоматично застосовується до подружжя, яке не уклало шлюбний договір. Якщо подружжя уклало шлюбний договір у нотаріуса, застосовується майновий режим подружжя, визначений у договорі.

У деяких ситуаціях не застосовується жоден із 3 режимів майнових відносин між подружжям. Це стосується, наприклад, випадків, коли подружжя проживало за межами Квебеку на час укладення шлюбу.

Батьківські домовленості

У разі роздільного проживання, розірвання цивільного шлюбу або розлучення батьки повинні встановити «батьківські домовленості», щоб визначити, як вони будуть піклуватися про своїх дітей. Це передбачає, наприклад, визначення місця проживання дитини, школи, яку вона відвідує, її позашкільних занять тощо.

На федеральному рівні правила, що регулюють домовленості про виховання дітей для батьків, які розлучаються, установлює Закон про розлучення. У Квебеку подібні правила існують для батьків, які не перебувають у шлюбі, і для одружених батьків, які живуть окремо, не подаючи на розлучення.

Відповідно до закону домовленості про виховання дітей повинні бути встановлені в інтересах дітей.

Після розставання обоє батьків мають право на опіку над дітьми. Жоден із батьків не має більше прав на проживання з дітьми, ніж інший. Залежно від обставин опіка може бути спільною або надана одному з батьків.

У ситуації домашнього насильства опіка над дітьми не надається автоматично жінці-жертві. Суддя завжди призначає опіку в інтересах дітей, беручи до уваги їхнє благополуччя й безпеку.

Права доступу — це права, які дозволяють дітям підтримувати контакт зі своїми батьками, які не мають права опіки. Це можуть бути візити, телефонні дзвінки, прогулянки тощо.

Якщо ви стурбовані тим, що права доступу вашого колишнього партнера можуть становити загрозу вашій безпеці або безпеці ваших дітей, ви можете попросити, щоб зустрічі відбувалися в центрі нагляду за правами доступу.

Батьківські права й обов’язки — це сукупність прав і обов’язків, які батьки мають стосовно своїх дітей до досягнення ними 18-річного віку. У разі розставання батьків, навіть якщо опіку над дитиною призначено лише одному, другий зберігає батьківські права й обов’язки.

Служби сімейного
правосуддя

Колишнє подружжя не завжди може домовитися про поділ майна, аліменти або виховання дітей. Тоді вони можуть звернутися до суду, щоб суддя прийняв відповідне рішення.

Проте це може бути дорогим, тривалим і/або стресовим процесом. Щоб уникнути необхідності звертатися до суду, існують служби сімейного правосуддя, які допомагають ухвалювати рішення та врегульовувати суперечки.

Існує кілька видів послуг у сфері сімейного правосуддя. Наприклад:

Інформаційно-ресурсні центри пропонують безкоштовну інформацію про сімейне право й судочинство. Вони також можуть підтримати людей, які цього потребують, під час судових процесів та/або скерувати їх до відповідних правових і громадських ресурсів.

Програми батьківської освіти пропонують емоційну підтримку й допомагають тим, хто того потребує, виконувати батьківські обов’язки під час розставання. Вони пропонуються юристами або соціальними працівниками.

Ця сторінка містить загальну інформацію про чинне законодавство Квебеку й доступні ресурси. Вона не є юридичною консультацією. Для отримання додаткової інформації зв’яжіться з нами або проконсультуйтеся з адвокатом.